Яка чудова весна цієї зими!
Підросли зелені соковиті килими,
Пташки на всі лади співають тонкими,
Заливистими веселими нотками.
Яскраве сонечко засліплює вічки,
Лагідні його злотисті промінчики,
Малюють прямо на небі веселиці,
Після рясної сліпої дощовиці.
Повітря вологе, свіже і чисте,
Так і муляє віконце прочинить,
Білі хмари прозорі та перисті,
Небес безмежних насичена блакить.
Котяри пропадають на вулиці,
Наввиринки голуби та горобці,
У калюжах плескаються утішно,
Що цілком узимку не так це й звично.
Легкий вітерець теліпає,
Тонесенькі дерев гілочки,
Над трав`яними веретами,
Тендітні з`явилися проліски.
Які витягують свої пелюстки,
Із-під покривала вбраної землі,
Та показуються всьому світові,
У неперевершеній усій красі.
Веремнє! Боле за природи вичуди*!
Бо є ще інака розкішна новина…
В кацапстані мінус п`ятдесят усюди,
Та знялася величезна хуртовина…
26.12.23.
Вичуди(діал.)- чудеса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2024
автор: О. Хвечір.