Тавро війни
Збігають дні потоком невеселим,
І кожен з них з живим тавром війни.
У душах поселились полини,
Адже руйнуються міста і села.
Іде повільне знищення народу.
І боляче, що кат – вчорашній «брат»:
Це московит, казах, калмик, бурят…
О, скільки ж полягло вже патріотів!
Але ж стоїть! Стоїть ще Україна,
Війні не видно все іще кінця.
І хоч життя єдине у бійця,
Віддасть його за край свій солов’їний.
Та як би не старалась дика раша,
Все ж наш народ їй не перемогти,
Бо Україну живить дух святий
І він освятить Перемогу нашу!
19.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: Ганна Верес