В світлі здибанок зненацьких!
В час перцепції й пророків!
В час коли здіймають брови
Знов над глиною толоки!
Між контексту ще живої
Не гібридної людини.
Де танок під брязкіт зброї
В ній приховує тварину!
Що в уточненнях жорстоких
Біля доброго тирану
В ніч холодну одиноку
Густо трусить сіль на рани
Світу Божого й німого.
Й зупинитися не може!-
Темінь в зорях радо квітне
І регочеться негоже.
Гусне темрява зелена.
Радо sapiens блукає
В ній, де штучний дивний розум
Вже тримає ключ від раю...
080224
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: bloodredthorn