Розлучення рве дУші дітей

Ніби  в  казці  -  шлюб,  весілля,
Пекло  опіслЯ  -  свавілля,
І  в  баталіях  за  владу,
Шлях  обравши  серцем  -  зради,
Зрадили  любов  безсмертну,
Душ  Спасителя  від  смерті,
Чоловіка  і  дружину,
Й  Божий  дар  -  свою  дитину,
Двигун  -  душу  свою  тАкож,
Зла  придбали  купу  з  гаком.  

В  Бога  хто  тоді  питає,
Що  дитина  відчуває,
Як  батьки  її,  мов  грушу,
Рвуть  розлученям  їй  душу?
На  коліна  хто  своєю
Стане  грішною  душею,
Щоб  Христа  в  сльозах  молити,
Той  розрив  душІ  зцілити,
Щоб  пробачив  гріх  їх  смертний,
В  Кого  влада  є  над  смертю.

Дух  Христа  -  любов  всесильна,
Хто  бажає  Божу  силу
В  своїх  душах  вічно  мати,
Той  в  життя  не  стане  грати,
Той  наважиться  навчитись
Вмінню  у  Христа  -  любити,
Божому  святому  вмінню,
Що  не  піддається  тлінню,
Що  і  дітям,  і  дорослим
Біль  пекельну  не  приносить.

#####

Кидаються,  ніби  в  штики,
В  своїх  скандалах  батько  й  мати,
Словами  ненависті  ,  з  матом,
Серця  дітей  рвуть  на  шматки.
Ідуть  у  бій  проти  Творця
Батьки    "гризнею"  між  собою,
Бо  замість  Божої  любові,
Впустили  ненависть  в  серця.

Віщає  мудрість  крізь  віки:
Безглуздо  з  Богом  воювати,
Абсурд  проти  вітрів  плювати,
Шо  повертають  нам  плювки.
Бог  дав  нам  правило  СВОЄ:
Любов  щоб  панувала  в  світі,
Щоби  вбирали  її  діти
Від  тих,  хто  їм  життя  дає!

Закон  Творця  один  на  всіх,
Що  наслідки  гріха  -  трагічні...
Дорожчий  ніж  любові  вічність,
Чом  нам  тоді    свавілля  гріх?
Творив  для  вічності  Творець
Святий  Союз  -  батьки  і  діти,
Нам  волю  Божу  не  змінити:
Що  для  дітей  батьки  -  взірець!

#####

Від  Тебе  нагорода  -  діти,
Тож,  не  принизливо  молити
Тебе,  від    пекла  -  душ  Спаситель:
Навчи  мене,  як  треба  жити,
Щоб  вміла  я  дітей  любити,
ЯК  любиш  Ти  їх,  любий  Вчитель!

#####

Раздражаясь,  упрекаем:  
"Не  такой,  иль  не  такая",  
Жизнь  невыносимой  стала:  
Он  -  "достал",  она  -  "достала",
И  с  Творцом  душИ  враждуя,
Эгоизм  в  ней  карануя,
И  за  власть  свою  сражаясь,
С  душой  детской  не  считаясь,
В  отношеньях  точку  ставим:  
Суд...Развод...Чужими  станем...  

Любящего  папу  с  мамой,  
Жизнь  ребёнка  станет  драмой,
Душу  ведь  порвут  на  части  
Эгоизмом  безучастным...  
А  когда  разрыв  случится,  
Кто  просить  Христа  решиться,
Перед  Ним  став  на  колени,
Умолять  об  исцеленьи:
Душ  детей,  что  пострадали  
От  родительских  баталий?

Дух  Христов    -  любовь  святая,
Свято  кто  дышать  желает,
Кто  Спасителю  поверит,
Душу  кто  Ему  доверит,
Кто,  ради    детей,  решится  
У  Него  любить  учиться,
Чтобы  овладеть  уменьем,
Что  не  поддаётся    тленью,
Тем  Божественным  и  вечным,
С  ритмом  -  "  я  люблю"  сердечным!

#####

Мамаотец

Мамы  наши,  как  нам  нужно,
Чтоб  вы  с  папой  жили  дружно,
И  не  ссорились  совсем,
Нужно  это  деткам  всем.
В  ссоре  вы,  а  мы  страдаем,
С  кем  нам  быть  -  не   понимаем,
Кто  из  вас  нам  друг,  кто  враг,
И  терзает  душу  страх  -

Хоть  с  одним  из  вас  расстаться,
Страх  без  папочки  остаться,
Для  детей  ведь  не  секрет,
Пап  у  многих  деток  нет...
Мы  б  хотели  вместе  с  вами
Жить  и  с  папою  и  с  мамой,
Ну,  поймите,  наконец,
Вы  одно-  МАМАОТЕЦ.

#####

О,  Боже,  защити  детей
От  лжи  отцов  и  матерей
От  той  безбожной  злой  игры,
Что  души  рвёт  у  детворы,
Чтобы  не  день,  а  каждый  миг
Был  под  защитой  детский  мир,
Родителям  чтобы  явить
Твоё  умение  любить!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2024
автор: Ведомая любовью