[b][color="#190694"]Запитала якось Домка
у куми Марини, -
Як вважаєш, чи є успіх
в плані медицини?
Ми старі, зрівняти здатні
Як було… як стало.
Ми ж бували у лікарні
За свій вік не мало.
-Є прогрес, гука Марія
Всі про нього знають.
З нас раніш не брали гроші,
А тепер здирають…
- Та не той прогрес, Маріє,
Геть не згідна Домка,
В діагностиці є зміни…
Натякає тонко.
Ооо!! То ти згадай, кумасю
Як було нам двадцять
Лиш зайшла до кабінету,
Треба роздягаться.
Не важливо, терапевт то
Отоларинголог,
Мусиш зняти все із себе
І стояти гола.
Все змінилося навколо,
Зміна й тут велика.
Чи хірург, а чи невролог
«Покажи язИка».
Може й нині ми не проти
Зняти з себе дрантя,
Та ніхто й не пропонує,
Бо не з нашим щастям[/color].[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2024
автор: Любов Іванова