Мокрінь

Гортаю  спомин
Півзабутий.
Навшпиньках  –  лютий,
Плаче  сніг.
Уже  нікому
Й  уві  сні
Солодкі  миті  не  відчути.

Торкаю  спогад…
Руйнування…
Сльоза  остання  –
Не  зберіг.
Але  нічого!
Мабуть,  гріх  
І  згуба  у  жазі  кохання.

На  згадку  –  шрами:
Не  почута.
Сумним  етюдом
Краплі  стріх.
Сюжет  із  нами
Нагорі  –
Жарини,  що  вгасили  люди,
Мокрінь  з-під  ніг…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка