І сходить Сонце

 ...до  слова,  я  пам’ятаю  те  чорне  поле  на  тобі,
Пам’ятаю  
Блакитні,  жовті,  червоні  та  сині  квіти,
Що  росли  на  ньому,
І  тепер,  вони  поволі  проростають  в  мені  дійсністю  минулого.
Окрім  того,
Згадуючи  те  плаття  в  якому  ти  шаленіла
Вигойдучи  стегнами  танець  літнього  ранку
Я  почувався  загубленим  і  обезсиленим,
Аби  придумати  метафору.
Сонячне  сплетіння  наливалось  малиновим  соком,
Як  твоя  талія  дразнила  палахкотінням  нічної  мулети.
І  тоді  я  помирав  у  тобі  і  проростав  квітами
Які  ти  так  любила  носити  на  тому  чорному  ніжному  полі
В  якому  зможе  загубитися  і  найвеличніший  поет
Роздивляючись,  як  сходить  Сонце.

21.01.2024


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: Володимир Каразуб