На огрублі за день кучугури
розплескався рум'янами смерк,
щоб усупереч помислам хмурим,
пригадавши тебе, не померк.
Нещодавно виразно здалося,
що печалі в душі не гірчать,
як гадаю про любе волосся
та вогонь у бешкетних очах.
Утішаєш достоту, мов травень,
за яким так в морози тужу,
бо до того ж минає все браве
щось мене під кантату чужу.
На знеcилля це вказує, може,
чи й на риси кінця поблизу?..
Тільки ти ні на кого не схожа,
й щодо цього бридню не верзу.
І нарешті скажу те безспірно,
що тебе до тривоги люблю,
як поетову подругу вірну
по світогляду, щастю й жалю.
[i]26.І.24 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Прозектор