ПОЛИНОВЕ ПРИЧАСТЯ

понахилялись  космічні
широкогорлі  глеки,
мальовані  
і  полив`яні,
світлом  
по  самісінькі  вінця  повні,
світлом,
з  якого  виковуються  зірки,
як  чарівні  цвяшки...

і  бринять,  як  струни,  живі  цівки,
витікають  із  глеків  космічних
срібла  зоряного  струмки
і  впадають
у  наші,  давно  пересохлі,  серця  і  ріки  

у  запа́лі,  крихкі,  зношені  жили,
вливають  небесні  глеки
нових  надій  і  цілющої  сили

щоб  усі,  хто  у  відчаї  –  знову  вірили,
щоб  усі  ми  воскресли  і  перемогли

розбитих  сердець  
полинові  причасні  чаші:
тільки  на  Бога  
надії  останні  наші


24.  01.  2024

ілюстрація  -  робота  українського  художника  
Олега  Шупляка  з  циклу  "Український  космос"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Валя Савелюк