понахилялись космічні
широкогорлі глеки,
мальовані
і полив`яні,
світлом
по самісінькі вінця повні,
світлом,
з якого виковуються зірки,
як чарівні цвяшки...
і бринять, як струни, живі цівки,
витікають із глеків космічних
срібла зоряного струмки
і впадають
у наші, давно пересохлі, серця і ріки
у запа́лі, крихкі, зношені жили,
вливають небесні глеки
нових надій і цілющої сили
щоб усі, хто у відчаї – знову вірили,
щоб усі ми воскресли і перемогли
розбитих сердець
полинові причасні чаші:
тільки на Бога
надії останні наші
24. 01. 2024
ілюстрація - робота українського художника
Олега Шупляка з циклу "Український космос"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Валя Савелюк