Є та любов, яка живе в людині,
Допоки та зустріне свій фінал.
Любов ця до землі і до дитини
Сильнішає, коли іде війна.
Є та любов, якою дишуть люди
І моляться у чорний лиха день.
Вона в людині людяність розбудить
І цим фортецю проти зла зведе.
Є та любов, з якою не вмирають,
А вічно в пам’яті лишаються людській,
Прямують душі тих людей до раю,
Хоча туди ворота завузькі.
Є та любов, з якою жить непросто,
Без неї теж людина – сирота.
Така любов, немов останній постріл,
І разом з тим, воістину свята.
Є й та любов, котра живе в людині
До тих людей, котрі дали життя,
Причетні і до створення родини,
І ти суб’єктом теж стаєш буття.
12.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Ганна Верес