[i]Пам'ятне - усе, що лишиться "на потім"...
[/i]
Вона натякала, що зможе забути,
Знову забути, як дихає дощ.
Вона обіцяла ще трохи побути
Уявною змінною пінистих рощ.
І сипались попелом давні октави,..
Якось невміло морозила сіль.
Вона ж не змінила живої постави,
Якій ще належало знищити біль.
Увінчане знову вдалося до браку
Стиснутих щелеп і світлих кутів.
Даровані подихи стиглого маку
Лягали на щоки з-за бідних тонів...
Вона не чекала ні честі, ні суду...
Миттю лягали сумні спориші.
Тільки безмовне саджало застуду
Глибоко в серце, мов теплі ножі...
10.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Сара Ґоллард