Де від байдужості вимерли бóги,
душі випалюють воскреслі демони
з людей, яких сіють чужою волею,
з істот, що ростуть плакучими вербами,
що виплачуть в сни пережиті кошмари,
комусь упівголоса марно замоляться
й приречено йтимуть гасити пожари,
недопалки мрій на прóклятих вулицях,
де в справедливість безумці вірують,
реальність осколком проламує голову,
вогні у очах стають кригою
на самоті з нелюдськи́м холодом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: Мертвий дуб