Присяду я трішки і так си гадаю,
Що я не стара ще, все зробити встигаю.
Із пам'яттю трохи якісь нелади...
Та то ще немає такої біди!
Поволі все роблю, перевіряю...
Гадаю , що пам'ять я добру ще маю.
Часом загублю , чи сховаю щось трішки...
Сама розумію ,що то вже не смішки.
Дивуюсь , як в дзеркало гляну я зрання,
Бо там вже не я , а якась стара паня!
Так зморшок багато,синці кругом ока...
А була ж так нічого ,струнка, чорноока!
Розтоптані туфлі ,щоби не душили...
Шнурки шнурувати ні нервів, ні сили!
Окуляри вдягну і дивлюся на себе...
-Моя ж ти , красуне! Прийшла старість до тебе!
Ночами не спиться, думки летять роєм,
Тривога у серці , немає спокою...
Війна стільки років приносить нам горе,
Розруха в країні і сліз людських море.
Я Богу молюся ,щоб все це скінчилось ,
Щоб мирнеє небо у шибку дивилось.
І болю війни не знав ніхто в світі,
Всі люди жили словом правди зігріті.
А я не здаюся ,бо носять ще ноги!
За старість свою щиро дякую Богу.
Не всі мають щастя зустрітися з нею,
А я ще ступаю своєю землею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2024
автор: Калинонька