Пам'ятаєш - все вважали справжнім,
Бо із чим не мали порівнять.
Чули як дзвеніла стеклотара -
Думали - то ластівки дзвенять.
Бачили, як над прибоєм сяє
Білосніжним кораблям маяк.
Не важливо, що лише на пляшці,
Що порожню викинув пияк.
На пустій коробці відлітали
До зірок і до нових планет.
І мустангом диким серед прерій
Ніс дворами нас велосипед.
Вірили, що будем юні вічно,
І ні болю, ні тобі хвороб.
Подорожник ліпим на коліно,
І кефіром - обгорілий лоб.
Зарікались алкоголь не пити,
Не курить вонючих сигарет.
І дівчат ніколи не любити -
(А Наташка, то вже мій секрет).
І крутили ми натхненно глобус,
І збирались одночасно стать
Футболістом, моряком, шпіоном,
Лицарем, і в космосі літать.
Всі дорослі знали все на світі,
За батьками йшли ми крок у крок,
Ніби на побачення спішили
З хвилюванням на шкільний урок.
Кожен день улітку - ціла вічність,
Сни цікаві снились кожну ніч.
Пиріжків не їсти вже ніколи,
Що родила у бабусі піч...
Як так сталось? Стали й ми дорослі.
Де домівка батьківська була -
Там пустир. Дитинство загубилось,
Закотилось, ніби кулька з скла.
Ми пили, курили і любили...
І до всього втратили жагу.
Не шпіони і не космонавти,
І зручніше в ліжку, ніж в стогу.
І в лихі часи, що нам припали,
Проживали ніби рік за п'ять.
І на душах шрамів і пропалин
Стільки, що й душі не відшукать.
І в таку броню сховали серце,
Що й самим дверей не відімкнуть.
І здається інколи - померло
Все чим був, і загубилась суть...
Тільки в снах. Коштовних і не частих.
Знову мати кличе на обід,
І ховає усмішку Наташка.
Й ковзани завзято креслять лід.
І майструєм з дідом у коморі,
З батьком знов будуємо літак,
І в упряжці мохноногі коні
Тягнуть возик мій через байрак.
Й поцілунок перший, й жар по спині.
І морська на шкірі сохне сіль.
І кохана знов на груди лине,
І у серці найсолодший біль.
І малятко сонне обережно
Вперше знов тримаєш на руках.
І з душі злітає шкаралупа,
Відступають втома, біль і страх.
І на ранок, лиш відкривши очі,
Знову бачиш - ось він - справжній світ.
І у віхах ще лунає голос.
Знову мати кличе на обід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: МАКСИМ САЛЬВА