МАКСИМ КРИВЦОВ
(псевдо «Далі»; 22.01.1990, Рівне – 07.01.2024, Харківська обл.; український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни)
Немає Максима. Смерть його з’їла,
випущена нашим східним сусідом,
якому замало – місцини стинати,
поля палити, з рідної хати
люд виганяти.
Йому потрібні журні звуки ліри,
безсоння вкраїнців та їхня зневіра.
Він тішиться, як з клумби світової слави
цвіт він вириває - української держави.
Немає Максима… А міг би він гуляти
під час відпустки зі своїм котом –
в Рівному, у Києві, пиво потягати
в рідному домі, дивитись кіно.
Чи просто спати, сон ясний лапати,
с сонцем попід руку по ліску гуляти,
квіти розглядати – крокуси, фіалки,
що у свої шати увібрали барву
неба у безхмар’я.
Міг би дочекатись дня, коли піде
ворог з краю жита, соняха й калини,
насолоду пити від приходу днини,
в мрії загортатись і кохати жінку,
в каві, що запарив, роздувати пінку.
Сирник свій коронний у печі спекти.
До сніданку мамі рідній піднести.
Фотографувати міг би школярів,
що повибігали зі своїх домів,
вигнали сигналів тривожних з мозку кроки,
сховища, підвали та он-лайн-уроки.
Вулиці столичні світлити би міг,
спокій свій не скручуючи у тужавий ріг,
не боячись прильоту ворожих ракет,
зустрічей із ними тет-а-тет
Й усім, що гуде і б’є під дих.
Міг би написати ще багато книг
про те, що війна – це цариця безсонь,
яка випускає з мармизи вогонь,
що кладе бійців, як траву коса.
Ось і наш Максим – в небеса!
Багато про що написати б він міг,
Якби від ворожого тиску не ліг
В своїх тридцять три – в вік Ісуса Христа…
Кров в землю – густа…
У пам’яті ж нашій Максим жити буде.
Народ український його не забуде.
Хоч мало прожив, та багато зробив:
Як праведник жив, Україні служив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)