У нас Дніпро, а ми Йорданську воду
освячуємо роду з року в рік.
Яку ж ти долю, Господи, народу
вготуєш для розбещених калік?
Як не війна, то голод остогидлий,
як не ґвалтують, то на дибу шлях.
Ніяк життя не стане нам повидлом.
Частіше, то хустинка на хрестах.
У вічності святих не так багато.
Але ікон у храмах ого-го!
Тому й п’ємо трунке вино розплати,
за те, що відріклися від свого.
06.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2024
автор: Микола Соболь