Зимонько, морозом напої.
Забинтуй снігами по́ля рани.
Де криваві точаться бої,
ніч шматує воїнів вітрами.
Та вони тримаються, стоять.
Барвлять сніг і небо пурпуровим.
Козаки сучасні, наша рать,
не з граніту, з плоті та із крові.
Це для нас – Тарасові стовпи,
що тримають небо над степами.
У звитяжній вашій боротьбі
меркнуть і Титани перед вами.
Помолюсь за кожного із вас,
хай дарує небо ласку Божу
і оберігає повсякчас
від підступних нападів ворожих
05.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Микола Соболь