Ми ходимо усі під Богом
й під небом.
Нас інколи судять строго –
так, певно, нам й треба.
Отримуємо на горіхи –
повчально –
за те, що діємо в світі
безвідповідально.
Жалкуємо, коли втрачаєм
даремно
й безжально час витрачаєм
на себе (приємно ж!)
Нам хочеться про всіх й про себе
все знати,
але коли дуже нам треба,
то можем й збрехати.
Часом нами, бува, керує
о, гордість!
Чом же ніхто не жалкує,
як втрачає совість?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2024
автор: Павло Коваленко