Коли нап’ється сили тиша,
зблудять оракули з тропи,
вгамує апетити хвища,
з’явися, Боже, світу Ти.
Зруйнуй іще раз стіни храму,
бо треба, кажуть, вісім раз.
Єва ребро вирве Адаму,
вб’є брата Каїн напоказ…
І все завертиться по-колу,
таке невтішне дежавю,
подай пігулку валідолу,
я змієві гніздо зів’ю.
врятую вкотре лиходія.
Нехай готує зради яд.
Ми ж чатуватимем месію
у пастку втрапивши тріад.
02.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: Микола Соболь