Дивлюсь хвилини з три на аркуш білий
І тінь від ручки ніжно зависа.
Рядок буває перший, здичавілий
І в ньому невідома є краса.
Мов первоцвіт відкриє пелюсточки,
Невпевнено голівкою кива.
А далі йдуть віршовані рядочки
І твір на повну силу розкрива.
Початок сам зненацька народився
І в голові сплітається розв’язка.
Секрет таємний у душі розкрився,
Як сльози йдуть, то правильна підказка.
І от кінець, завжди є що сказати,
Але бува не треба зайвих слів.
Тут головне замислитись призвати
І не образити, хоч якби не хотів…
26.12.23. Олександр Степан .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2023
автор: Степан Олександр