Моє волосся заламке,
Щоб дарувати.
У даровизну – ось пакет:
набито вати.
Ти пофарбуй, зліпи лице.
Я і готова.
Можливо, погляд вже не цей.
(коханка слова)
Постав у кут. Тепер дивись.
Не оживаю?
Не помагає: „Йди-но, Кись!”?
Та досить каю.
Мого волосся довжина
Щось зупинилась.
Тобі – не друг і не жона.
Розбий, не силуйсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10015
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2006
автор: Vilna