Змиває запах, води струмінь,
Вологі краплі від грудей,
Стікають вниз, де погляд губить,
Всю зосередженість очей.
Ледь теплий душ, два грішних тіла,
Приємно остудити плоть,
Щоб в жилах кров, що закипіла,
У звичний стан вернулась знов.
Під водоспадом ти зі мною,
Стрімкий потік на животі,
Перед спокусою земною,
Я, ніби все ж не на землі.
Це сьоме небо, бути поряд,
Коли вологі губи ждуть,
Чарівних дотиків, а погляд,
Вловити хоче твою суть.
Пізнати те, що ти хотіла,
Коли схрестились почуття,
І відривалася від тіла,
В екстазі дикому, душа.
На що, ще здатна пристрасть в ліжку,
Які фантазії утне,
Ця жінка, що вселилась в кішку,
І рве на клаптики мене.
Які прелюдії чекають,
Як виглядатиме наш гріх..
Я від одних думок лиш тану,
В твоїх обіймах, наче сніг.
Без «ні», без «так», без слів всі дії,
Що буде знаєм наперед,
Якщо сьогодні не всі мрії,
Здійснились ще, в нас буде день.
Ще ціла вічність, щоб кохати
В нас буде, мила, у житті,
І мокрі губи цілувати,
Що підставляла ти воді.
Виходь з під душа, рушник білий,
Чекає твій розкішний стан,
З шампанським, келих запітнілий
І «Raffaello» ніжний смак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2023
автор: Ярослав Ланьо