Завесніло навкруги ставочка:
Мальовничий берег – чарівний пейзаж.
Непомітно тануть тіні ночі
І дрібненькі брижі по воді біжать.
Погасають зорі світанкові,
Вітерець торкає дзеркало води,
Ледве розвидняється на сході,
Поступово рум’яніє небосхил...
Посміхаються до ранку лози,
Сяють перлами сріблястої роси,
Повплітали у шовкові коси
Зе́лені сережки дивної краси.
Мерехтять в ранковім сяйві трави
Діамантами в незайманій росі,
Шепчуть із ранковими вітрами
І бажають ранку доброго мені.
Мальовничо, тихо і спокійно,
Для перебування у своїх думках.
Ніжний плескіт хвильок рівномірний, –
Відпочинком насолоджуюся там.
09.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2023
автор: Martsin Slavo