Він всю ніч безупинно десь там, на війні,
Під постійним ворожим напливом.
Не спинялись гатити вогнем москалі.
Смерть безжалісно в полі косила.
А вона у зажурі сидить край вікна,
Спрямувавши свій погляд у темінь.
Від безсоння змарніла, шепочуть вуста
Нерозбірливі звуки моління.
Наближалась кінця наполохана ніч,
Та крізь темінь пробився світанок,
І тремтливий неспокій торкався до пліч,
Запустивши тривоги у ранок.
І пусте белькотіння молитви в словах,
Й стукіт крові по жилах у скронях…
За вікном десь жахливо кричала сова,
Роздираючи навпіл безсоння.
Ще недовго, ще трішки - й розвидниться день,
Розжене всі прийдешні тривоги.
Він не буде наступна у смерті мішень:
Мати Божа надасть допомогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2023
автор: Ольга Калина