Занадто довго не дають,
Або дають лишень потроху…
Я маю лиш безсилу лють
Та переховуюсь у льоху…
Загинули мої сини,
Так і не дочекавшись зброї…
Щодня не з нашої вини
Ідуть на небеса Герої –
Проте вони все ж не дають –
Витягують з Росії сили,
Повільно душать - в цьому суть…
Вони б ще років п'ять душили,
Але чи витримаю я
Стікати кров'ю рік до року?
Земля розстріляна моя!..
Вже вибачайте за мороку,
Та треба швидше назавжди
Росію до чортів послати!..
Або приходьте ви сюди –
Ставайте з нами воювати!
11 12 23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2023
автор: Антон Ступка