Розкажи, чого бажала?
В грішних снах, що лиш збулось,
Коли мріяла, благала
Бога, в митті безголось,
Коли тиша рвала душу,
Але я не поряд був,
Розкажи, чи лились сльози,
Коли різав серце сум?
Розкажи мені про все те…
Чого з нами не було.
Хай це буде драматично,
Так неначе у кіно,
Я би вислухав від тебе
Про ті мрії, що не встиг,
У життя перетворити,
Мов в чоботях спритний кіт.
Розкажи, про що мав знати?
Що тримала у душі,
Чи журавлик згинув разом
Із синицею в руці?
Чи померли всі надії,
Жити в щасті і біді,
Бути поряд до могили,
Просто, щиро розкажи…
У мовчанні, каже мудрість,
Золотий запас на вік.
Все, що в моїх силах нині,
Я змінити би хотів,
Аби золоте мовчання
Розтопила ти, як сніг,
І почув я біля себе,
Щирий твій жіночий сміх.
Ти собі й не уявляєш,
Що втрачаємо в житті,
Коли довге безголосся,
Душить потяги крихкі.
Коли знаєш, що і завтра,
Після звичних вже гудків,
Буде тиша, й навіть меседж,
Теж залишиться без слів.
Розкажи…Забуть, не треба…
Це напевно ще щемить,
Серце спогадом минулим,
Коли голос твій дзвенить,
Коли пам’ять всі розмови,
Що вели ми десь давно,
Підливає в життя келих,
Як хмільне, терпке вино.
Вкотре нині обіцяю,
Не писати, і дзвінки
Вже не будуть турбувати…
Поки не напишеш ти.
В цій ілюзії бажання,
Виживають лиш думки,
Чи щаслива ти без мене?
Дай лиш знати…Розкажи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2023
автор: Ярослав Ланьо