Так склалося, що в нашій Україні,
владу обирають самі люди,
надіючись, що з того краще буде
разом всім жити у своїй країні,
коли представники кращі з народу
організують нам життя в державі
за Конституцією, що стоїть на праві
Людини і Громадянина на свободу.
Народ є влада (якщо він не натовп),
йому належать усі надра, землі й води,
він – власник підприємств, фабрик, заводів
і всього того, що в державі є багато.
Органи влади, створені народом
із допомогою прямої демократії
(а не з охломонів й охлократії!)
мають захищати права і свободи.
Обранці від народу – ніби слуги –
мали б служити не Державі, а Людині,
та щось не так усе пішло, бо нині
від тих службовців нема більшої наруги
над честю й гідністю людей простих,
що мусять оббивати скрізь пороги
ногами кабінетів чинуш строгих,
аби довести всім, що «лох» - не ти.
05.08.2023р.
Охломони – ватажки юрби, лідери натовпу. Перебування охломонів у владних структурах спричиняє публічний галас, безвихідні ситуації, політичні авантюри і засилля пропаганди, бешкети, скандали, штучно роздмухану ненависть (остракізм) до окремих осіб, яких робили символами всіх негараздів суспільства, а також до цілих соціальних груп.
Охлокра́тія (дав.-гр. οχλοκρατία, (лат. Ochlocratia); від όχλος — натовп і κρατία — влада) — вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів, як показовий політичний феномен, характерний для суспільств, чия політична система перебуває на межі загальнонаціональної катастрофи.
Лох – жаргонний вислів, що означає простака, що дозволяє себе обманювати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2023
автор: Павло Коваленко