[i]Тетяні Томчук, старшому сержанту, військовослужбовиці 1-ої окремої танкової Сіверської бригади[/i]
Граційна, молода, струнка
Немов богиня Афродіта,
Зваблива усмішка в вустах –
Їй лицарі вручали б квіти.
Але часи тепер не ті,
Та у наш час не до сонетів,
Вона сьогодні на війні.
І позивний її – Комета.
"Бригада танкова моя,
Для мене - серце України.
Вона вже стала як сім'я" -
Життєве кредо у дівчини.
Вона сьогодні – командир,
Боєць найкращий в батальйоні,
Життєвий звичний досі стиль
Вона змінила на військовий.
Уже шість років в ЗСУ
Після закінчення навчання,
І знає справу бойову,
Вона - знавець у всіх питаннях.
Її шанують всі бійці,
Оберігають побратими,
За доброту її душі,
За те, що перш за все - Людина!
Адже з такими не страшні:
Війна, біда і всі жахіття.
"З такими в розвідку пішли б" -
Проходить гасло крізь століття.
Саме з такими на війні
Здобудемо ми перемогу.
Минуться дні сумні й страшні -
Бійці повернуться додому.
Ти - гордість наших земляків,
Батьків й великої родини!
Тобі доземний наш уклін,
Комето, донько України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2023
автор: Ольга Калина