Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 6
Пошук

Перевірка розміру




Павличко Дмитро

Прочитаний : 721


Творчість | Біографія | Критика

4

Будили  дзвони  бджіл  цвітінь  медову,
Стояла  днина  в  золотім  розгорті.
Князь  увігнався,  мов  стріла,  в  діброву,
Де  мужики  з  дерев  знімали  борті.

Покидали  вони  сокири  й  луки,
Бо  ж  бачили,  що  він  не  має  зброї.
Стояли,  скинувши  свої  клобуки,  -
Важка  подоба  хмари  грозової.

Вони  застигли  перед  ним,  похмурі,
Захоплені  знічев'я  при  роботі.
Розпізнавали  щось  в  його  статурі,
В  стражденним  духом  виповненій  плоті.

Ті  руки,  хоч  міцні,  та  не  кораві,
В  них  меч  бував,  а  не  шкадряве  рало.
Важке  єство  жило  в  його  поставі,
Яке  від  малечку  повелівало.

Щось  непокірне,  владарське,  даждьбоже
Було  в  його  принизливому  зорі.
І  бортнини  подумали:  а  може,
Це  руський  князь  в  нещасті  та  розорі?!

А  він  мовчав,  наповнений  сльозою,
Немов  росою  колос  побринілий.
Ясніше  за  корону  з  бірюзою
Світився  лоб  скривавлений  і  смілий.

Лилось  його  душею  сонце  яре,
Мов  тільки  що  дізнався  він,  що  в  нього
Є  й  бджолярі,  а  не  лише  бояри,
Є  й  мед  живий,  крім  полину  труйного.

"Ти  князь?"  -  вони  спитали.  Ні  півслова,
Лиш  очі  потакнули,  наче  тіні.
Хтось  кинув:  "Бачиш,  молода  й  здорова
Бджолина  матка  в  людськім  воплотінні!"

Та  він  мовчав.  Лице  його  суворе
Стемнішало  на  слово  добросерде.
І,  повні  шанобливої  покори,
Здвобіч  до  нього  підступали  смерди.

Звели  з  коня.  Поклали  на  ряднину.
Води  принесли  в  кінвах  та  цеберці.
І  змили  з  нього  пил,  і  кров,  і  глину,
Лиш  туга  залишилася  на  серці.

1986

Нові твори