Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 11
Пошук

Перевірка розміру




Лепкий Богдан

Прочитаний : 1237


Творчість | Біографія | Критика

СПОГАД

Сумне  осіннє  сіре  пополуднє
Нагадує  мені  одну  хвилину
З  давно  минулих  молодечих  літ...

На  небі  хмари  висіли  ліниві,  
Ліси,  повиті  тугою,  дрімали,  
Цвинтар  у  мряці  під  горою  мрів.

Ми  йшли  з  тобою  по  ховзькІй  доріжці,
Що  стежкою  крутилася  вузькою
Між  смугами  вузеньких  хлопських  нив.

Озиме  збіжжя  з  землі  прозябало,  
Де-не-де  поле  їжилось  стернею,  
Незорана  чорнілася  рілля.

Вітри  з-над  ставу,  з  шуварїв  летіли,  
Таємні  шуми  від  лісів  стелились,  
А  з  неба  смуток  на  поля  спадав.

Ми  йшли  з  тобою.  Все  дальше  і  дальше,  
Немов  нас  хто  в  мандрівку  безконечну  
З  села  під  ніч  на  дике  поле  гнав.

Часом  листок  зашелестів  пожовклий,  
Часом  над  нами  гайворон  закрякав,  
По  полю  слався  безконечний  сум,

І  хоч  гадок  було  у  нас  чимало,  
Хоч  наді  все  любили  ми  розмову,-  
Тепер  дібрати  не  могли  ми  слів.

Чи  скорий  хід  спирав  нам  дух  у  грудях,  
Чи,  може,  вітер  розносив  по  полю  
Від  уст  відорвані,  украдені  слова?

Досить,  що  йшли  ми  поруч  себе  тихо,  
Немов  бажали  від  людей,  від  світу  
І  від  життя  чимскорше  утекти.

Та  не  втекли!.,  ї  нині,  що  лиш  нині
Я  дуже  добре  бачу  й  розумію
Той    мовчазливий    наших    душ    настрій.

Це  ми,  серця  скріпивши  самотою  
І  нинішньої  збувшися  хвилини,  
В  будучності  побачили  себе.

Це  ми  в  тім  листю,  що  з  вітрами  мчало,  
І  в  квітах  тих,  що  в'янули  в  безсиллю,  
Побачили  грядучую  судьбу.

І  зрозуміли,  що  крізь  поле  сіре,
Крізь  непроглядні  безконечні  мряки
В  незнану  путь  прийдесь  нам  мовчки  йти.




Нові твори