Прочитаний :  144
|
Творчість |
Біографія |
Критика
14. НА МАРШІ
Хто з нас як не бадьориться,
А в очах - печать вини:
Пішачком - "полів цариця",
На машинах - "бог війни".
У дорозі ж неминуче
Десь почнеться пересміх -
Одне одному колючок
Напакуєм чорний міх!
Все це - поки тихо й мирно,
Загуркоче - інша річ:
"Мессершміт" з-за хмари вирне -
І розбіглись навсебіч.
Розповзлась умить піхота -
Землю пробує грудьми...
Лиш, як воїн проти дзота,
Проти неба стали ми.
- Тут не візьмеш "на ура" -
Що, злякались, піхтура?..
Та не встиг прийняти бою,
А проклятий "мессершміт"
Вже свистить над головою -
Марно палимо услід.
І тоді кричить піхота:
- Веселіш давай крути!..
- Утече, втече ж, сволота!..
- Ех, промазали, чорти!..
- Ви б сиділи краще вдома!..
Усміхаємось: - Так... так...
- Ех ви, сіно!..
- Ех, солома!..
- А якби не втік літак?..
Що ж, "емзушко"-виручалко,
Бий фашистів - нам не жалко:
Вже б скоріш кінець війні...
- Скучив дядько по жоні!..
І стиха поволі галас,
Бо рушати нам пора -
Саме "пробка" розсмокталась.
- Що ж, ні пуху, ні пера!..
І махнуть услід рукою
Піхотинці - на доро:
"Мов, дороги вам легкої!.." -
Ніби й спірки не було.
Ой ви, славні люди наші
В гімнастьорках захисних!..
А бували й важчі марші,
Тільки мова - не про них.
|
|
