Сонце весело з неба до нас сміється
І тепле проміння з висоти нам шле.
А весна за свою роботу береться
І будить від сну на Землі усе живе.
Пробудився уже білий підсніжник,
Голівку до сонця свою повернув.
Пробився через мох голубий пролісок
І весело підсніжнику він підморгнув.
А недалеко на яблуневій гілці
Сірий шпак мелодійну пісню співає.
Він своїй шпачисі дарує ці трелі,
Бо з нею сьогодні весілля справляє.
З неба пішов теплий весняний дощик
І залишки снігу в горах він позмивав.
Зазеленіла трава на полонинах
І первоцвіт жовтогаряче запалав.
Радіє моя душа і веселиться,
Боже! Яка ж то є неповторна краса,
Яку щороку в наші гори Карпати
Приносить ця чарівна красуня весна.
Дякую!!! 
Чудовий, весняний вірш! 
