А любові моїй ні кінця і ні краю...
Я без тебе з тобою частіше буваю...
Я без тебе з тобою цілуюсь душею.
Я з тобою без тебе...я звуся твоєю.
А любові моїй немає і меж.
Ні кордонів, ні рамок, не осягнути.
Я в полотні немов би кам'яних веж
Твоїх сірих очей - їх не обминути...
Твоїх сірих очей ...ті теплі тумани...
Скільки правди у них ще лишилось мені?
Бо від тебе весь час у стані омани.
Бо тобою отруєні ночі і дні.
Бо без тебе життя, мов стрічка, соталось
Я кроїла і шила нові надії.
Ні, коханий,нічого такого не сталось.
Я і досі люблю. Та тобі вже не вірю.
