Журлива й німа моя доля.
Сльозами омити мушу
В косу заплетену волю,
В косу заплетену душу.
В коси вплутані зорі
Вичісую майже щоранку.
Вклонюся нарешті долі,
В долоні зберу світанки.
Вклонюся нарешті долі
За шлях тернистий до тебе,
Долонями залишки волі
Зібрала з всесвітнього неба.
Вклонюся за те, що з тобою
Вплітаю у коси щастя!
Тебе я своєю косою
Сховаю від всього напастя ...
