А ревнощам твоїм немає меж.
Суперниця ж бо дійсно небуденна.
Вона полює повсякчас на мене,
Їй не важливе власне реноме.
І я не знаю, де, коли і як
Знов зачаруюсь у її обіймах…
Тому й на серці завжди неспокійно,
Тому й підозра допіка твоя.
Тобі ж на те, звичайно, наплювать,
Що ця коханка Музою зоветься,
Ти затялась – не смій чіпати серце,
Там двом красуням місця не бува!
І як мені вас, любі, помирить?
Тут, мабуть, і святому не дібрати.
В гарем, чи що, перетворити хату
І душу у мечеті освятить?!
пора. бо точно поет не може не закохатися у ту, щоб була красунею, як і не може Муза не бути нею, кралею, коли такі рядочки навіває.
пора. щоб я собі зіслатися на вас - та й відкрити в хаті мечеть. (з гаремом)
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви хотіли сказати:" Служенье Муз не терпит суеты?"
Я покажу Ваш коментар дружині, може вона заспокоїться.
Це все жарти. Дуже радий Вашій увазі,заходьте.