Мамо, ти моя приспана тривога
Що пролягла стежиною душі
Завжди чеканням вистлана дорога
Про це я хочу розказать тобі в вірші...
І бачу я, як ти стоїш біля порога
Й дітей ти виглядаєш із шляхів-- доріг
Вертайтеся, до материнського порога
І в серці залишіть любові слід....
Я не забув твої ласкаві очі
Які дітей чекали день і ніч
І гасне день, спадає втома
Хоч вечір вже, а біля тину ти стоїш...
Ніч упаде на землю пеленою
Накриє смутком материн поріг
Не залишайте, матерів одною
Й завжди вертайтесь до її воріт....
