Стільки в шейха немає в гаремах дружин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами,
Що слухняні мені й бездоганні.
Стільки в горах нема гордовитих вершин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
Стільки в морі немає бездонних глибин,
Стільки в смерті немає нагальних причин,
Стільки куль не буває в холоднім нагані,
Стільки в скрині Пандори-задумок поганих,
Стільки в лісі осіннім немає ожин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
Стільки міри немає в множинах множин,
У міражних пустинях- сипучих піщин,
Стільки звивин немає в небесній програмі
Карм крутих,як складне орігамі,
Стільки в горя немає гарячих сльозин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
То -меди, то-полин,
то ряди тополин.
То пташок перелин
в час моїх осінин
Під журливі стривожені гами.
То романи весняні, то драми…
Ось доріг та стежин вдаль повивсь серпантин.
Скільки я ще в житті намережу стежин
Золотими Своїми Ногами?
