У наше село прийшов чужий чоловік
Ніхто не знає звідки забрів.
Дід Павло чужинця
В обіймах з сльозою зустрів.
Нікому дід не каже
Звідки і хто – чужинець є.
Вечорами у хаті затишні
Дід із ним оковиту п’є.
А ранками чужинець
По вулицям бродить;
З якось тугою та жалем.
Повстанську пісню заводить.
Пісня долетіла до хати удовиці.
(Вона тільки, що з ліжка устала)
Голос з далекої юності
Вона упізнала
Вийшла на вулицю гукнула чужинця:
- Іванку мій любий, де ти побував?
Чому до мене - ти не завітав?
Ви помилились , я блудний Ілля
Ходжу від села, до села
Така доля моя!
Із зажуреним смутком
У далину подивився-
Мокрою сльозою,
Мов дощем обмився.
-Я колись у юності
Дівчину кохав,
Для неї пісні
Ранками співав
Чужинець забрів
У наше село .
Після зустрічі з молодицею,
Більш не бачили його.
А тим часом молодиця
Маєток продала .
Ніхто не знає куди вона
Із сила пропала.
Засмутився дід – Павло
Мало іде між люди,
Не відомо чи ще довго
старий жити буде.
Хотілось би знати,
І хто б розказав
Звідки той чужинець,
Що в селі побував.
