ПУСТО СКРІЗЬ
Тебе я поряд уявляю,
Твоє тепло я відчуваю.
А ти неначе без душі.
Говориш: "Більше не пиши.
Бо не потемі писанина.
В житті була одна, єдина.
Кохав її я до безтями.
І кожен раз кажу те саме ".
А я здається зрозуміла.
Але ж я зовсім не хотіла
Від тебе чути це завжди.
Душа кричить: " Ну підожди!
Та лиш моя душа кричала...
Твоя уваги не звертала.
Мене чомусь вона боялась.
І тихо, вперто відверталась.
Ось так минали швидко роки.
Нас не зближали наші кроки.
А час все швидкість набирав.
Ми відштовхнулись від добра.
А зараз тільки уявляєм,
Як ніжно-ніжно обіймаємсь
Приємно, з ласкою, до сліз...
Та озирнулись...пусто скрізь...