Поезія – то слів незримий плин,
Коли душа то плаче, то радіє,
То п’є із дна свого гіркий полин,
Збираючи розгублені надії.
Поезія – це шум весняних вод
І злих вітрів зимове завивання,
І падолисту дружний хоровод,
І пізнання, і формула кохання.
Поезія – фантазії політ,
Де чорно-білі кольори життєві,
Де у кількох рядочках – цілий світ
З часів далеких від Адама й Єви.
Поезія – це стан такий душі,
Коли вона висоти підкоряє,
А чи шука стежину в спориші,
Що приведе тебе до ріднокраю.
1.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
поезія це дійсно особливе слово,особливий стан душі,неперевершена манера спілкування.не кожному дано поетично висловлюватись,та майже кожен або читав,або слухав вірші.або співав пісню.
гарно,сильно.дякую за задоволення.
Так воно і є, п. Ганно!Гарно сказано. То вона плаче, то радіє... 
