Плин часу́ як під вітром трава.
Хвилювання стиска мої груди!
Мов маленькі блакитні слова-
Квіточки́ - «Я Тебе не забуду!!!»
Спогад цей море трав не схова –
Бо крізь час пробиваються всюди
Ледь печальні, блакитні слова –
«Я довіку Тебе не забуду!!!»
У смарагдах блакить спочива -
В цих очах оселилося чудо,
Й народило журливі слова –
«Не забув…Ні на мить не забуду…»
