* * *
Вогонь потріскує в печі
І теплий дух в хаті витає.
І срібний місяць уночі
Тут крізь віконце заглядає.
Бажає в гості завітати
В оцю оселю непримітну.
В куточку порається мати
І тихо щось щебечуть діти.
Буде вечеря на столі
І свіжий хліб, що пахне літом.
Заснула пташка на гіллі
Місячним сяйвом оповита.
Дитинства та блаженна мить
Поверне нас в часи колишні.
Давно погас і не горить
Вогонь в печі. Лиш плаче вишня
Там, біля батьківської хати,
Мов сирота тут похилилась.
Не буде цвітом зустрічати
Нікого тут. Лиш залишилась
Та добра згадка про той час,
Що десь під серцем защемить.
Ми вірим ще, згадають й нас,
Як стане вічністю ця мить.
19.10.2005 (Михайло Чир)
