Вимовляє не своїми словами,
і думає чужими думками ,
і міряє не знайомими мірилами ,
не літає , а замітає крилами .
Дивиться без душі крізь очі ,
світить світло серед ночі ,
але дарма - пітьма ,
музика лине німа .
Цілий світ так приспаний ,
заблукалі постаті , за туманами пристані .
Вітрами сни розхристані .
Та крізь тріщину на асфальті , на краю
таки проростає трава ,
і хтось чує молитву мою ...
