Ну, раз критиків тут люблять, то покритикую.
Не можна не відмітити скромності Автора: щоб не претендувати на те, що написане – вірш, він записав текст, як прозу. А це й зручно: не треба фанатично дотримуватися обраного розміру. Читач і так відчує 5-стопний ямб зі схемою римування aBaB. А що у якому поетичному рядку не вистачає складу – так у іншому ж їх аж два зайвих! Тим більш, що обидва рядки – про життя.
Не помітить читач і похибок ритму ("дуже́", "баче́ння"). Хіба що який зануда підкаже, що у слові "одинакове" "и" зайве... Так те й виправити не важко (заодно Автор, може, й ще один склад у цьому рядку прибере, бо з тим "и" їх там два зайві).
Десь так.
