Все чуже і не стане рідним,
Хоча це- українська земля
І хоч небо буває погідним,
Та все ж сум цей приходить здаля:
За своїми дощами і росами,
За лісами,озерами,луками,
За полями і навіть покосами
І за нашими рідними звуками:
"Волинський краю дорогий",
Такий,де верби і смереки,
Ти є лише один такий
І шкода,що ти так далеко,
Нас роз'єднала чужина,
І мова тут не солов'їна,
А запозичена,чужа,
Вона слух ріже,а не лине,
Мов спів пташиний в небесах,
Вона помішана та дивна,
Бо тут народностей тих страх,
Але й тут наша Україна.
Можливо,з часом щось буде,
Щось зміниться і буде краще,
Земля ця дивно зацвіте...
Аби на краще,а не важче...
30.07.2015
