У мене вчора виключили світло,
Якраз, щоб покопатися в душі,
Чомусь самотність якось щиро зблідла,
І совість закричала в тишині…
Це добре так – буть чесним із собою,
Коли лиш стінами обмежені думки,
Набридло вже шукати супокою,
Буває й з відчаєм ти можеш вперто йти…
Розворушити уже не нові шрами,
Розкидати по подушкам листи,
Насипати нової солі в рану,
І думати: «Лишень не я…Лишень не ти…»
І я заснув годині в третій ранку,
Прокинувшись полегшено зітхнув,
Я дочекався нового світанку,
Бо я терпітиму, бо я ще не забув…
