Моє безумство проковтнула ніч...
Ввімкни швиденько у кімнаті світло
Щоб ти побачив, як із голих пліч
Спадають крила ледь примітні.
Я спраглими руками заторкаю
Твоє неголене з учора підборіддя.
Я сон твій вип"ю весь до краю,
Метеликів-цілунків наберу суцвіття...
Свіча нашіптує крайсвіту серенаду,
Мов заклика мою жагу й безумство.
О, ніч моя, купель із зір і м"яти,
Шовковий шлях торкань твоєї ласки.
Маестро Листопад, ти звісно майстер
Плекать в мені казкові квіти почуттів.
На лестощах цукринок й ароматів.
Росте моя любов на кінчику душі.
На язичку простої свічки
Вся ніч тримається і світ.
На грудочці солоних протиріч
Тримається кохання літ!..
03.11.2010р.
Вдячна!Зазвичай стараюсь бути щирою у всьому! 
