| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллє у скорботі душа –
Пригадалося тепле літечко,
Що у пам’яті зберегла.
Думу думає. Богу скаржиться:
“Нащо спогади мені дав ?”
“Щоби в думці своїй потішилась
Літнім запахом пишних трав !”
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллються неначе град,
Як згадаю про тепле літечко
І кохання твого аромат.
2009
Пахне кригою — коли поезія стає музикою.
Мій авторський вірш ожив у новій формі — тепер це не лише рядки, а й пісня, створена за допомогою штучного інтелекту.
Якщо вам цікаво, як звучить поезія у жанрі важкої альтернативної музики зі скрімом і глибинним драйвом, зазирніть у посилання в кінці тексту.
Застереження: музика емоційно потужна й гучна, не для всіх, але для тих, хто відчуває ритм темної енергії — обов’язково.
Poetrycore слухайте тут
https://youtu.be/XbtTSqEUuMQ?si=1lB1mSXlIs2wHbRw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллє у скорботі душа –
Пригадалося тепле літечко,
Що у пам’яті зберегла.
Думу думає. Богу скаржиться:
“Нащо спогади мені дав ?”
“Щоби в думці своїй потішилась
Літнім запахом пишних трав !”
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллються неначе град,
Як згадаю про тепле літечко
І кохання твого аромат.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2010
****
Якщо ви пам’ятаєте запах горіхового листя, напевно ви полюбляєте сидіти під горіхом. Я теж любив сидіти під горіхом, поки мені один не стукнув по голові. Мама каже, таки добре стукнув, тому я тепер такий розумний. Я дійсно дуже розумний. Я в школі відмінник. Коли я пішов до першого класу, я вже вмів читати... Хм...
Я люблю запах горіхового листя. В мене на городі росте ве-е-еличезний горіх. Він такий великий, що вищий за нашу хату. Якщо б ви вилізли на самий верх горіха і зірвались униз, до землі долетіли б за 4 секунди. Уявляєте як горіх мені по голові луснув ?..
Мій старший брат теж летів 4 секунди. Мама дуже плакала. А я не плакав. Він поселився на стрісі нашої хати, а мамі не сказав. І мені сказав, щоб я нічого їй не говорив. Каже, що вона й так не повірить. Він тепер Янгол, а мама Янголів не бачить. Я не витримав і сказав мамі. Вона мені тоді добряче всипала. Я три дні стоячи їв. Я більше ніколи не говорив про брата.
****
Я сумую за ним, хоч він і дратував мене частенько своєю фантазією. У нього дуже багата була уява. Він постійно сидів на городі під горіхом і писав, писав, писав. Мама сварилася на нього, казала, скільки можна отак сидіти, горбатим станеш, а він годинами сидів і писав. Ви б його бачили. Хм. Без усмішки не згадаєш.
Якось таке вигадав, ну явно переборщив. Уявляєте, заходить до хати і питається в мами: “Ма ! А чого Стасик з нами в хаті не живе?” – Стасик – це я. Мама очі витріщила не розуміючи нічого. “Як це не живе?” А малий далі своєї: “Стасик тепер постійно буде жити на стрісі ?” “Чого на стрісі?” – каже мама. А він: “Люди ж коли вмирають стають Янголами, Стасик теж Янгол !” Мама просто взяла і відшмагала його добряче. Вона дратівлива була. Вигадки малого її виводили з себе...
****
Я люблю свого брата. Ми часто гуляємо. Мама рада, що я вже менше сиджу під горіхом. Тепер, коли мій брат став Янголом, він більше часу проводить зі мною. Він навчив мене подорожувати так, як подорожують Янголи, без тіла. Тепер я також частенько сидів на стрісі і дивився, як мама порається в грядках. Вона нас не могла бачити і це було дуже весело.
****
Після того випадку малий вже не писав нічого, а просто спав під горіхом. Мене він взагалі не помічав. Було таке враження, що я перестав для нього існувати. Тепер він кожного дня, прийшовши зі школи, біг під горіха спати. Мама його била, бо він запустив навчання, в щоденнику з’явилися двійки, а вчителі говорили, з дитиною явно не все гаразд. Треба відвідати спеціаліста.
Відвідали. Лікар сказав, що все гаразд, але дитині треба приділяти більше уваги. А то все дитяча фантазія.
****
Лікар такий самий як і моя мама. Він не бачив мого брата, навіть коли той стояв біля мене в кабінеті. Я теж хочу бути Янголом, що б мене ніхто не бачив. Тоді я зможу робити все, що мені заманеться.
Якось ми сиділи з братом на стрісі і дивилися на гори. Я сказав йому, що теж хочу бути Янголом. Він посміхнувся і лише сказав: “Завтра.”
****
Той день навіть не хочеться згадувати. І чого він поліз на того клятого горіха ?..
Мама як завжди поралася в грядках. Було спекотно. Наближалося літо.
Мені чомусь захотілося побачити малого. Не знаю чому. Просто захотілося і все. Я й не сумнівався, що він знову спить під горіхом...
Він лежав у якійсь безглуздій позі... Я зразу відчув, щось не те. Серце здавило мов у лещатах. Я боявся підійти, боявся думок, які прокрадалися в мою голову. Кров натиснула з усією силою на судини. В голові запаморочилося. Я не пам’ятаю як і коли біля мене з’явилася мама. Крики, плач, істерика. Чиїсь руки, все нові й нові голоси. За мить тіло малого понесли до хати, а я стояв як вкопаний під отим клятим горіхом...
****
Я підійшов до брата і спитав, чого він тут стоїть, йдемо прогуляємося. Він постояв ще хвилину і пішов до хати, так нічого і не відповівши. Я сидів під горіхом і дивився на стріху. Брат пішов до хати ! Йому набридло бути Янголом ?
****
Я часто приходжу під горіх і згадую той випадок, коли малий сказав, що я живу на стрісі. Мені в голові не вкладається, чому він таке собі вигадав. Але мені не дає спокою те, що я колись випадково почув з розмови моєї мами з сусідкою, яка говорила, що до того як моя мама купила цю хату, на стрісі повісився господар...
Я от дивлюся на його писанину, і мені здається, що він зараз сидить на стрісі і спостерігає за мною.
18 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172652
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Знову падає сніг,
Знову холод у моїх долонях.
Загоїлись гарячих цілунків сліди.
Десь розвіявся сміх
І не чути твій голос у скронях.
Тане сніг на вогні...
Не впізнаю де він, а де ти.
Проростає трава,
Де ступала своїми ногами.
Прокидаюсь з солодкого сну,
А навколо стіна...
Прогризу кляті грати зубами -
Я давно вже не бачив Весну!
Весна 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010
Мені пригадалось, весною
Заквітчаний світ білизною.
На простені з ніжного цвіту
В обіймах легенького вітру
(Земля мов пухова перина)
Весна, ще невинна дівчина,
П’яніла від пахощів квітів
Всім серцем закохана в вітер
Мов Янгол, Весна...
Мені пригадалося літо.
Як бігали босії діти,
Ловили хмаринки у небі,
Злетіли б до неба, далебі.
І сяяло літо рум’янцем,
Милуючись вітровим танцем,
А листя у кронах тремтіло,
Як з вітром кохатись хотіло
Те янгольське Літо...
Мені пригадалось, як осінь
Вплела у багрянії коси
Роси кришталеві сльозинки.
І капали з неба краплинки,
Як осінь рум’янець вмивала.
Грозою у небі тріщала,
А листя в таночку кружлялось,
Як з вітром у полі кохалась
Та янгольська Осінь...
Мені пригадалось, зимою
Заметений слід білизною
У кронах дерев і у полі...
Гуляє байдуже на волі
Зрадливий той Вітер...
2 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010
Блакитні зорі невідомих нам світів
Тонули у світанках ненаселених планет.
Що ніч, на крилах мрій до них летів,
Натомість заблукав в мережі інтернет.
Той хитрий лабіринт придуманий людьми
В віконних рамах поміщає цілий світ.
То дзеркало життя, де ми – уже не ми,
На моніторі електронний слід.
А за вікном... А що там за вікном ?
Тече вода (колись була жива),
Цвітуть сади, що будуть нам вінком
Як спогад на могилі про життя.
Блакитні зорі невідомих нам світів
Тонули у світанках наших прадідів.
15 січня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
Помирав дід старий в самоті
В сірих стінах своєї хатини...
Наближались останні хвилини
І почулись слова в темноті:
“Я дружину всім серцем кохав,
А та стерво мене залишила,
Вона й зараз мене би пришила,
Хоч і так майже дуба вже дав.
Визнаю, що я зраджував їй,
Я любив всяку кралю гарненьку,
Але й те було так... помаленьку..
Що ж! Характер такий уже мій.
За здоров’я дружини й дітей
Випивав я на благо не раз...
Ну було!.. П’яним бив трохи вас.
Зате виховав в дітях людей!
Ох, людей! Мої три соколИ.
Та ви просто змії тої діти.
Не прийшли ви мене пожаліти –
Вам, людЯм, бач не було коли.
Тай не треба мені усіх вас!..
Здохну й так... і ніхто не згадає...
І ніхто хай мене не ховає...
Тай не треба мені усіх вас.
Місяць зблід і загасли зірки,
Промінь світла обпік стару душу.
“Я побачити хочу їх... мушу.
Я не бачив їх майже віки.
Боже, що мені зараз робити?!
А чи варто мені було жити?...”
2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162815
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
На голову як грім звалилось лихо!
То як? Померти й стане тихо?
На шию камінь й з мосту в воду,
Як матимеш таку нагоду?
Щоб всім втопитися із горя,
Не вистачить цілого моря!
А ти живи, хай світ валиться...
А щастя?.. То не забариться.
Люби життя!
І поки ця любов не згасне –
Життя жорстоке..
та прекрасне.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160278
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Так пахне твоє волосся,
Як пахнуть весна і літо –
Так ніжно осінній вітер
Колише у полі колосся.
Так дивляться твої очі,
Як дивиться синє небо,
Як сяють у небі зорі,
Як збуджують теплі ночі...
Дивитись на твоє небо,
Вдихати твоє повітря,
Одну лиш Тебе кохати,
Одну лиш Тебе хотіти
І в твоїх очах читати,
Як пахнуть весною квіти.
8 грудня 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160111
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Завмерли думками на твоїх вустах
Несказані мною слова
Про те, що минуле – то сльози і біль,
Про те, що майбутнє – то страх.
І, може, життя, чи то долі каприз,
Що стільки поранених душ
Узяли на плечі минулого камінь
І каменем падають вниз.
Завмерли думками у твоїх очах
Несказані мною слова
Про те, що минулого камінь – то страх,
Майбутнє ж у твоїх руках.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159766
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009