| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Ось мегаполiси i їх центральнi сквери,
Баготолюдно тут,як i завжди,
Так ось вони,-сучаснi пiонери,
Що подалися пiдкорять свiти.
I погляди у них оптимiстичнi,
Їм не знайоме страху вiдчуття,
Покликало те свiтле,романтичне
I там, за рогом, вже нове життя.
Так вiрилось,так мрiялось,бажалось
В чужих країнах вiднайти себе,
Хоч час вiд часу серце поверталось
I туга,туга, - мов ножем шкребе.
Та ти сильнiший,-промовляв,.як завжди.
Ти зцiпив зуби,йшов помiж вiтри,
В шуканнi неiснуючої правди,
Ти так бажав ту правду віднайти.
Терпiв,страждав,надiявся,боровся,
Ти навiть змiг себе перемогти,
А свiт твiй незвичайний не знайшовся,
Вiн розчинився в пiдлостi й брехнi.
Вiдчувши це, ти не хотiв прийняти,
Недосконалий,примiтивний свiт
I як ранiш, продовжував шукати,
Серед неправди i болючих бiд...
Одного дня, ти раптом зупинився
Та кинув оком,через що пройшов
I зрозумiв,що мабуть, помилився,
Чого шукав - усе-таки знайшов.
Воно в руках, - це просто твоя доля,
Ти радiсть нic,любов i доброту,
Ти дарував їх між неправди,болю
I частку серця залишав свою.
I посмiхнулись вiтер,сонце,гори,
I oкеани,рiки i моря...
i сине небо,волошкове поле,
У пiснi щастя мого журавля.
Iгор Волощук Барселона 2008 р.
Редактування Наталья Старченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2009
А ми як пташенята,-розлетiлись
I вилетiли iз батькiвських гнiзд,
Та ми дiтьми навiки залишились
Такими для батькiв,як i колись.
Бо нас усiх, покликала дорога,
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криється тривога,
А де вони,-свята моя земля...
Нас роздiлили гори,океани,
Мiста,долини,рiки i моря,
А ми усе шукали i шукали,
Отого, як в прислiв;ї, журавля.
Ми вiддалялись вiд батькiвських гнiзд,
Та мрiяли обов;язково повернутись,
Щоб повторилось все,щоб, як колись,
I з головою в щастя окунутись.
Хоч нас усiх покликала дорога
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криеться тривога
I ця тривога кличе до гнiзда...
Барселона 2008 р.Iгор Волощук
Редактування Наталья Старченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2009
Всiм украiнцям,рiднiй землi - присвячуеться!
А я чужий,а я не звigси
I не прижитися менi,
Мене додому серце кличе
I я лечу туди у снi.
Лечу вночi i на свiтанку,
Та все не можу долетiть,
I прокидаюся уранцi...
oй, як душа моя болить.
Болить за рiдну Батькiвщину,
За мiй знедолений нарiд,
За стомлену в чеканнi землю,
За всiх розкиданих сирiт.
Чом вони можуть, чим ми гiршi?
Хто менi може пояснить?
Прокиньтесь,любi украiнцi,
I всiм у свiтi доведiть!
Що є така земля,краiна
З iм'ям красивим-Україна
I там живуть заможно всюди,
Не покидають її люди.
Не покидають,не тiкають,
Як вiд прокази,чи чуми...
Там хлiбом-сiллю зустрiчають,
Як повелось в старi часи.
В старi часи,бо так водилось,
По всiй,по Київськiй Pусi...
Та все пройшло,та все змiнилось,
Чи ще вiдродиться, коли?
Чи повернуть додому люди?
На землю- зрошену слiзьми,
Бо iх розкидало повсюди,
Тепер ти спробуй, їх збери...
Важкi часи,важка година,
О пiдiймися Україна!
Заколосись в полях пшениця,
Щоб люди жили,як годиться.
До вас в високих кабiнетах,
Слова правдивi i cyмнi:
продались ви, як вже бувало,
Як продавалися завжди.
Як продавалися монголам,
полякам,туркам чи Москвi
I долю нашу на неволю,
Мiняли потай на грошi.
На зубожiлому народi,
На цих натруджених руках,
Ви пiднiмались, як по сходах
На полiтичних поверхах.
Та час прийде,терпець вiрветься,
Додолу вниз полeтите..
нарiд мiй бiдний схаменеться
i як потрiбно заживе.
I вже тодi ,нiхто не зможе,
Людей тих вiльних обдурить
I повернуть додому дiти,
Щоб жити,вiрить i любить.
Чом вони можуть,чим ми гiршi?
Хто менi може пояснить?
Прокиньтесь,любi українцi,
I всiм у свiтi доведiть!
Що є така земля,країна
З iм'ям красивим-Україна
I там живуть заможно всюди,
Не покидають її люди...
1997 Буенос Айрес(Аргентина)
Iгор Волощук
Редактування Наталья Старченко(Голинка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
Загублена земля це-сповiдь у вiршах, тисяч людей,залишивших свiй рiдний дiм,своiх близьких,людей ,якi сумують за своею Загубленою землею... З повагою автор Iгор Волощук
Ти чуєш дзвiн,що лине iздаля..
Ти чуеш пicню,що степами ллється,
Твої лiси,твої сади,поля...
I серце в грудях мов на волю рветься.
Ти не тримай його,а вiдпусти,
Нехай летить до рiдного,до краю,
I там торкнеться рiдної землi,
Хай повернеться - я тебе благаю.
Втомилося воно на чужинi...
Болить ночами,i все бiльше плаче
То туга по Загубленiй землi,
То вiдчуття, яких нiхто не бачить.
Нiхто не бачить - вiдчувають всi...
Невиннi вигнанцi своєї Батькiвщини,
Якi подались у чужi cвiти,
Прямi нащадки великої poдини.
Князiвськiй рiд мoгутньої держави...
Палкi серця - хоробрих воякiв,
Вони напевно теж це вiдчували?
Вiдiрванi вiд рiдних берегiв.
Ти чуєш дзвiн що лине iздаля...
Ти чуєш пiсню,що степами ллється,
Святая Русь- Загублена земля...
Надiя,що колиcь та вiднайдеться.
Буенос-Айрес(Аргентина) 2002р.
Iгор Волощук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
Подiльський край,-земля моїх батькiв,
Тут пращури oдвiчно хлiб ростили,
Тут боронились вiд степовикiв,
Народжувались,жили i любили...
Блакитний наш безмежний небокрай,
Поля, де золотом засiяна пшениця,
Озер i рiк срiблястий водограй,
А на кутку села - стара керниця.
Славетний край хоробрих козакiв,
Дiвочої краси,де пiсня ллється,
Чарiвнiсть українських вечорiв,
i серце в парубкiв у грудях б`ється.
Тут образи в кутку пiд рушниками,
Бiленька пiч, звичайно, смак борщу
I чорнобривцi в квiтниках у мами,
В очiкуваннi лiтнього дощу.
Ось за столом збираються родини
I чути смiх, i радiсть у дворах,
Подiльський край,-перлина України,
вiдвертiсть,щирicть у моїх словах.
I споконвiчно, тут селилися лелеки,
Вони були щасливi в цiй землi
I вiдлiтавши у краї далекi,
Все ж повертались у мicця свої.
Подiльський край,-земля моїх батькiв,
Тут пращури oдвiчно хлiб ростили,
Тут боронились вiд степовикiв,
Народжувались, жили i любили...
Барселона (Icпанiя) 2008 р.
Iгор Волощукт
Редактування Наталья(Голинка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
Вiтер стука у моє вiкно
А на склі дощинки застигають.
I кривди нiж все по душi шкребе,
А в саду троянди опадають.
Всi пелюстки їх ляжуть на траву,
Iм там не зручно,холодно i гiрко,
Та що поробиш, щастя вiдцвiло
I вже згаса кохання мого зiрка.
Були часи, щасливi i яснi,
Не поспiшай, дай нам одну хвилину,
Iдуть дощi,oцi ряснi дощi...
i в цiй стихiї я вiдверто гину.
Нiчого не зроблю,-ти не моя,
Хтось над тобою має вищу силу
I ти не знаєш i не знаю я,
Яка цьому на світі є причина.
Ряснi дощi...,надворi,на очах,
Iдуть,iдуть i все нема їм спину
I двi пелюстки у моїх руках,
Вже обiгрiю лиш наполовину.
Буенос Айрес(Аргентина) 2003р.
Iгор Волощук
Редактування Наталья(Голинка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009