| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я вірю лише в те, про що пишу.
У відображення своїх таємних мрій.
Та відповіді в Бога не прошу.
Дивлюся в далечінь своїх надій.
Я не шукаю більше щастя між зірок.
Я досконалістю явилася життю.
Життя – це ти, і мій до тебе крок...
Я можу написать про це статтю..
Я в сподіванні поховаю свій талант.
Чи правильну ціну назвала мені доля?
На віки я у неї арештант...
Чи відповідні роздала вона нам ролі?!
Чи правильно вважаю, що тепер,
Кохання я пізнала досконало?
Одна матерія з однакових ідей
Не може існувати в різних станах.
Аналізую перепони всіх блукань,
Від початкового нестриманого току.
До темних плям на сповіді кохань...
У непостійних та зрадливих порах року.
Порожній твій престол у всіх подіях.
І посох той ти не тримав в руках.
Часи в минулому, переконання в мріях.
Чи віднайдеться правди в тих думках?
Я пізнавала се життя у теплих митях.
У спалаху вогню, у цвіті айстр.
Вже на кордоні постає із нього витяг.
Як із картини вимальовується майстер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2008
Врятуй мене, бо, поки я жива.
Візьми моє кохання як належне.
Спали, спали ті прокляті слова,
Які зазначили в контракті протилежне.
Застережи від погляду очей,
Що злісно моє серце проклинають.
Змарнілих днів, забруднених ночей.
Та вірних зрад, які мене чекають.
Отрутою взаємин дім облий.
Куштуй його потроху, в насолоду.
А в чашу смутку радості підлий,
Бо й протилежності повинні мати вроду.
Врятуй мене, і поки я жива
Знайди осмислення своїм невдалим жартам.
Але я йду, бо знаю, що нова
Душа не віритиме тим пророчим картам.
Я йду до страти, бо я на землі
Останній подих віддала на потурання.
Прости, прошу, й на віки забери
Моє розхристане відчужене кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2008